У закладі працюють вчителі логопеди:
Оксенчук Іванна Вікторівна
Мельник Вікторія Віталіївна
ЛОГОПЕДИЧНІ ІГРИ ТА ВПРАВИ
Вчитель-логопед Мельник В.В
Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, сприймання, пам'яті
“Що ти почув?”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Запропонуйте заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час дозвольте розплющити очі, та розпитайте дитину про її враження. Можливо вона почула гудок машини або сміх дітей, можливо – голос пташки чи ваше дихання і т.д.
“Де плескали в долоні?”. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь-якому кутку кімнати, та плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна вказати напрямок, звідки вона почула сплеск.
“Вгадай, хто покликав”. В цій грі беруть участь не менше 3 дітей або членів сімўї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто-небудь з іших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав.
“Доручення”. Дитина сидить на відстані 5-6 м від дорослого . У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертається до дитини: “Візьми м’ячик і поклади його на килим” або: “Візьми зайчика і посади його на стілець” і т.д. Потім даєте завдання вже тихим голосом.
“Ехо”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Ви пропонуєте їй слухати уважно, та повторювати за вами слово. Важливо навчити дитину вслуховуватися в звучання слів, тому намагайтеся говорити слова неголосно, пошепки. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: насамперед добирати слова, не схожі за звуковим складом (Аня, кіт, стрибай, веселий, швидко), а потім – близькі за звучанням, але різні за змістом (Оля, Коля, сам, там, син, лин).
“Запам’ятай слова”. На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).
“Слухаємо музику”. Дуже велике значення для розвитку слухового сприймання має слухання музики. Тому рекомендується проводити , так звані, музичні хвилинки. Під час них ви пропонуєте дитині сісти або лягти на килим, бажано з заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуку.
Ігри та вправи на розвиток фонематичного сприймання
“Впіймай звук!”. Поясніть дитині, що ви будете вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде плеснути в долоні - “впіймати звук”, коли вона почує певний звук. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного:
- звук [а] серед у, у, а, у;
- звук [а] серед о, а, і, о;
- звук [і] серед и, е, і, и;
- звук [с] серед л, н, с, п;
- звук [с] серед ш, ж, ч, с і т.д.
“Повтори!”. Запропонуйте дитині повторити за вами склади
- та-та-да - пі- пи - ат-от
- па-па-ба - мі-ми - ум-ом
- ка-ка-га - ді-ди - іт-ит
- ва-ва-фа - кі-ки - ек-єк
“Ланцюжок слів”. Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом:
- мак, лак, так, бак;
- тачка, качка, дачка;
- сік, вік, тік, бік;
“Назви слово!”. Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук:
- на звук [а] серед слів Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра;
- на звук [і] серед слів іграшки, овочі, автобус, Іра;
- на звук [б] серед слів мак, банка, танк, бочка.
“Знайди спільний звук!”. Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: “о-о-о-осінь”, “о-о-о-окунь”, “о-о-о-овочі”
- Оля, осінь, овочі, окунь - [о]
- Сад, суп, сумка, ніс, лис - [с]
- Аня, агрус, акула, автобус - [а]
- Маша, мак, мама, сом - [м]
Ігри та вправи на розвиток дихання
“Забий м'яч у ворота”. Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.
“Язичок-футболіст”. Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.
“Літак”. На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб “літак” полетів вгору.
“Пелюстки”. Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні.
“Кораблик”. Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пенопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи зхвук “ф”, а потім преривчасто, наче вимовляючи звук “п-п-п-п”.
Ігри та вправи на подолання заікання
Вправи для зняття м'язової напруги
При заіканні часто напружені м'язи обличчя, губ, язика, пальців рук. Дуже важливо навчити дитину м'язовому розслабленню під час мовлення. От деякі вправи, що допоможуть дитині розслабитися.
«Пташка махає крильцями». Підняти руки нагору, і виконувати махи руками.
«Допоможемо мамі» Помахати розслабленими кистями рук біля підлоги, імітуючи полоскання білизни.
Стати рівно, розвести руки в сторони до рівня плечей і «упустити» розслаблені руки у вихідне положення.
«Стряхнемо водичку з рук». Струснути розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води.
Нахилити голову вперед, назад, праворуч, ліворуч, а потім виконати декілька кругових обертів головою спочатку в одну сторону, потім в іншу.
Повільно покачати розслабленими руками з боків тулуба назад.
«Кулачки-силачі». Пальці рук під рахунок до 5 із силою зжати в кулачки, на рахунок 5 розтиснути, струснувши кисті рук, при цьому зосередити увагу дитини на тім, як пальчикам приємно відпочивати.
Вправи для розвитку мовного дихання
Майже у всіх дітей, що заікаються порушене мовленнєве дихання. Під час корекційної роботи з усунення заікання важливо навчити дитину говорити не поспішаючи, на видиху. Тому важливе місце в роботі займуть вправи для розвитку правильного мовного дихання.
«Кулька». Цю вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух живота контролюється рукою. Цю ж вправу повторити з подовженим видихом на звуки (А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і безперервним.
«Задуй свічку». Короткий спокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1-2 сек.) і довгий безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням «пф», начебто гасячи свічку (дути можна на пальчики).
«Літак». Покладіть дитині на долонь маленький шматочок ватки чи паперу. Тримаючи долоню з ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих.
«Нюхаємо квіточку». Навички правильного вдиху і видиху добре відпрацьовувати на таких вправах: дати дитині понюхати квітку, духи, фрукти.
«Усі мовчать». Зробити вдих, а видихнути на звук “з”, доторкнувшись вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші.
«Де дзвенить комарик?» Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук з-з-з-з.
«Гарячий чай». У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом , а на видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки ф-ф-ф-ф, начебто студить гарячий чай.
«Кораблик». Налийте в миску води, покладітьте на воду паперовий кораблик, і запропонуєте дитині “допомогти” кораблику переплисти на іншу сторону миски. Дитина робить вдих носом, а на видиху вимовляє «пф» і дує при цьому на кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь, тим далі попливе кораблик.
Вправи для розвитку голосу
Важливо проводити також вправи для розвитку голосу. Такі ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Під час занять необхідно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху.
| «Аня співає пісеньку». А-а-а, а-а-а. |
| «Гуде потяг». У-у-у, у-у-у. |
| «Болить зуб». О-о-о, о-о-о. |
| «Пароплав гуде». И-и-и, и-и-и. |
| «Жабенята посміхаються” І-і-і, і-і-і. |
| «Заблукали в лісі». Ау-ау-ау-ау. |
| «Малюк плаче». Уа-уа-уа-уа. |
| «Пісенька водички». С-с-с-с. |
| «Пісенька комарика». З-з-з-з. |
| «Пісенька вітру». В-в-в. |
| «Гріємо ручки». Х-х-х-х. |
| «Стукають підбори ». К-к-к-к. |
| «Граємо на барабані». Д-д-д-д. |
| «Гусак сичить», «Кулька сдувається». Ш-ш-ш-ш. |
| «Жук дзижчить». Ж-ж-ж-ж. |
| «Зозуля кує». Ку-ку, ку-ку. |
| «Гусак». Га-га-га. |
| «Корова». Му-му-му. |
Проспівування на одному видиху звукової доріжки а-о-у-и-е (один звук плавно переходить в інший, і кожний тягнеться не менше 2 сек.);
Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким голоском, грубим голосом);
Проспівування звуку А на видиху (зробили глибокий вдих, надули животик, плечі не піднімаються, на видиху співаємо «А-а-а-а-а-а-а!»)
Проспівування простої мелодії (наприклад, «У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис, росла собі ялинонька, і зайчик з нею ріс…») на звук М чи У. Тобто, дитина робить глибокий вдих, надуває животик, а потім, на безперервному видиху, начебто наспівує тільки мелодію пісеньки («м-м-м-м м-м-м-м…»);
Вправи для розвитку координації мовлення з рухами
Велике значення для нормалізації темпу і ритму мовлення має виконання спеціальних вправ спрямованих на розвиток координації мовлення з рухами.
«Машина». Бі-бі-бі гуде машина, (ритмічно плескати в долоні)
Не поїду без бензину. (ритмічно тупотіти ногами)
«Дощик». Дощик, дощик, крап-крап-крап, (вказівним пальцем правої руки стукати по лівій долоні)
Мокрі всі доріжки.
Нам не можна йти гуляти, («погрозити» вказівним пальчиком)
Ми промочимо ніжки. (ритмічно потупати ногами)
«Листочки». Листочки над нами кружляють, (руки підняти нагору, махати кистями рук)
Листочки на землю лягають. (присісти)
Вони з височині злетіли, (піднятися і потягнуться на носочках)
Листочки кружляти хотіли. (плавні рухи руками праворуч, ліворуч)
Заїкування
Заїкування відноситься до одного з найбільш розповсюджених мовленнєвих порушень. Більш за все воно виникає у ранньому віці, та при відсутності необхідної допомоги, може тривати багато років. Заїкування проявляється у порушенні ритму та плавності мови, котре виникає із-за переривання різного роду подовження або повторення окремих звуків та складів. Такі затримки та повторення при вимові слів виникають унаслідок судом мовленнєвого апарату, супроводжуються порушенням дихання, зміні в просодиці висловлювань: висоти та сили звуку, темпу мови. При цьому відмічаються пристосовані зміни пози, міміки, артикуляції. Проходження заїкування буває постійним або хвилеподібним, але частіше за все запинки проявляються в найбільш відповідальних «складних» ситуаціях. Це, як правило, офіційна обстановка, необхідність виступати перед аудиторією, відповіді на уроках, екзаменах, розмови по телефону, відповіді на неочікуване запитання від незнайомої людини, або самостійно задати запитання та ін.
Частіше мовленнєві труднощі та невдачі, які виникли, призводять до підвищених затрат нервової системи, а частіш – до серйозних психічних травм, котрі можуть викликати відчуття неповноцінності, безпомічності та інші негативні емоції. В результаті у більшості заїкуватих виникають неврози, що посилює заїкування та ще більш ускладнює мовне спілкування.
Але, заїкуватим людям можна допомогти. В роботі з різними видами заїкувань завжди існують певні труднощі, щоб їх уникнути в роботу включаються різні спеціалісти. В таких випадках необхідна медична та спеціально-педагогічна допомога: лікаря-психоневролога, невропатолога та вчителя логопеда.
Логопедами розроблена методика реабілітації дітей, які мають ці вади. Ця методика добре відпрацьована та може бути використана на занятті. Наглядом логопеда, так і при самостійних заняттях.
БАТЬКИ МАЮТЬ ПАМ’ЯТАТИ:
1. Виправити заїкування можна лише спільними зусиллями. Не покладати все лише на логопеда, а тим паче на свою дитину – без Вашої допомоги виправити мову у дитини неможливо.
2. Необхідно встановити вдома правильний розпорядок дня дитини, щоб вона встигала готувати шкільні та логопедичні завдання.
3. Вмовите дитину залишити всі види гуртків до тих пір, поки у неї не сформується вільна від судом мова. Це необхідно в цілях зосередження зусиль на логопедичній роботі.
4. Регулярно відвідуйте разом з дитиною логопедичний пункт, так як, не розуміючи суті роботи, Ви не зможете виконувати домашні завдання.
5. Вимагайте від дитини виконання логопедичних правил та самі виконуйте їх при хоровій роботі.
6. В дні вільні від занять на логопедичному пункті, займатись з дитиною по завданням логопеда. Не доручайте цю роботу родичам або будь-якому із членів сім’ї, так як вони не зможуть замінити Вас у такій важкій справі.
7. Слідкуйте, щоб дитина щоденно готувала шкільні завдання. Чим більше вона буде читати вголос та вправлятись в мові, тим скоріше вона зуміє засвоїти тверду та ритмічну мову, та розвинути мовленнєву мускулатуру.
8. Зустрічайтесь з вчителями, цікавтесь станом мови дитини в школі, домовляйтесь з ними про необхідну допомогу.
9. Слідкуйте за тим, щоб в перший місяць після виправлення мови, дитина читала вголос та говорила з дотриманням логопедичних правил для закріплення досягнутого результату.
10. Якщо виявляється, що недостатньо одного курсу для виправлення мови, виконуйте рекомендації логопеда до повторення курсу.
ДИТИНА ПОВИННА ПАМ’ЯТАТИ:
1. Виправити мову можна незалежно від ступеню заїкування при умові виконання логопедичних правил та систематичності в роботі.
2. Виконуй логопедичні правила та вимоги, говори твердо та ритмічно з супроводом руки не тільки на занятті, але і вдома, школі на вулиці.
3. Щоденно займайтесь дома з одним з батьків. Завжди вчи уроки. Так як невивчений або погано вивчений урок буде ставити тебе в незручне становище. А саме – будеш більше думати на відповіддю, чим над необхідністю дотримання твердої ритмічної мови з рухом руки.
4. Не відмовляйся після виправлення заїкування від руху руки та мовленнєвих правил, роби це поступово.
ШКІЛЬНИЙ ВЧИТЕЛЬ МАЄ ПАМ’ЯТАТИ:
1. Необхідно провести бесіду в класі (під час відсутності заїкуватої дитини), пояснити про необхідність гарного ставлення до заїкуватої дитини та вимоги не звертати увагу на мову та рух руки, не шуміти під час відповіді цієї дитини.
2. По-можливості, запитуйте заїкувату дитину завжди, коли вона піднімає руку. Не можна опитувати письмово або після уроків.
3. Допомагайте заїкуватій дитині постійно та конкретно. Якщо вона мовчить, підкажіть перше слово; якщо вона говорить без руки або спішить, то вкажіть на це в тактичній формі.
4. Не робіть критичних зауважень, що стосується мови дитини, не дозволяйте робити це учням. Зауваження можуть бути лише за змістом відповіді.
ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ ЗАЇКАННЯ
Для того, щоб подолати, виправити свій мовленнєвий дефект – заїкання, необхідно дотримуватися певних умов:
- Не слід починати корекційну роботу, доки в вас не визріє тверде бажання лікувати заїкання, цілковита впевненість в тому, що ви в змозі виконувати поради і завдання, які вам будуть запропоновані;
- Оголосіть своє рішення боротися з заїканням товаришам, близьким;
- Вважайте себе повноцінними членами суспільства:
- беріть активну участь у суспільному;
- не соромтеся висловлювати свою думку вголос;
- виступайте на заняттях, зборах, конференціях;
- беріть участь у художній самодіяльності;
- будьте доброзичливими до людей, які вас оточують;
- не замикайтесь у собі, у своїх переживаннях;
- Намагайтеся весь час бути у доброму гуморі, не втрачайте впевненості. Навчайтесь на помилках долати труднощі, не виправдовуйте заїканням невдачі в навчанні, в роботі, в особистому житті – це наслідок безвілля;
- Боріться з невпевненістю, роздратованістю, образливістю, навчайтеся володіти собою і зберігати спокій. Виховуйте в собі сміливість, рішучість, витримку і волю. Не відступайте від наміченої мети, будьте наполегливі в її досягненні. Запам’ятайте: віднині «НЕ МОЖУ» для вас НЕ ІСНУЄ.
- Не миріться з заїканням, творчо шукайте шляхи і методи його подолання. Використовуйте для роботи над мовленням і над собою різні умови і ситуації, зацікавтесь роботою над виправленням мовлення і полюбіть її;
- Плануйте свій день, вводьте мовленнєву роботу в розклад дня. Використовуйте відпустку для активної самостійної роботи над мовлення. Намагайтеся не думати про заїкання. Частіше згадуйте випадки, коли говорили без ускладнень. Відмічайте найменші успіхи в боротьбі з заїканням. Автоматизуйте правильні мовленнєві навички в буденному житті, не звертайте уваги на можливі мовленнєві складнощі й невдачі;
- Розмовляючи, завжди дивіться в очі співрозмовнику. Поводьтеся під час розмови спокійно, не напружено. Не намагайтеся «хитрувати», не робіть недоречних рухів руками, ногами, головою, тулубом. Користуйтесь під час мовлення тільки нижнім діафрагмальним диханням;
- Виключіть із своєї мови непотрібні слова («ну ось», «значить» та інші). Будуйте фрази граматично правильно. Вдосконалюйте культуру мовлення, частіше звертайтеся до словника української мови;
- Пам’ятайте, що мовлення тісно пов’язане з фізичним станом організму, який залежить від регулярного харчування, нормального сну (8-10 год.), чергування праці і відпочинку, фізичної і розумової праці. Не куріть, не вживайте алкоголю;
- Не радимо займатися видами спорту, які потребують великих м’язових напружень, різких рухів, нервового напруження. Але систематично виконуйте фізичні вправи.
Тривалість лікування заїкання залежить від кількох факторів: форми заїкання, ступеня тяжкості, психічних особливостей і цілеспрямованості хворого, ускладнень внаслідок хвороб. Незважаючи на всі ці фактори, треба йти до мети!
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ
1. Проведіть бесіду у класі (за відсутності учня, котрий заїкається), поясніть
необхідність позитивного ставлення до нього і попросіть не звертати
уваги на його мовлення, не заважати, коли він відповідає на уроці.
2. По змозі питайте учня, який заїкається, завжди, коли він піднімає руку.
Не можна опитувати тільки письмово або після уроків.
- Допомагайте йому постійно і конкретно. Проявляйте витримку. Якщо дитина мовчить, підкажіть перше слово, якщо говорить швидко і не за правилами, тактовно виправте.
- Не робіть критичних зауважень щодо його мовлення не дозволяйте цього робити іншим учням. Зауваження можливі тільки щодо змісту відповіді.
ПОРАДИ БАТЬКАМ.
- Обов’язковою умовою для успіху в подоланні заїкання є спокій у сім’ї;
- Батьки не повинні показувати дитині свого хвилювання з приводу її заїкання, бо це ще більше нервує дитину;
- Незважаючи ні на що, зберігайте позитивне уявлення про свою дитину;
- Не відгороджуйте дитину від проблем і обов’язків. Вирішуйте всі справи разом з нею;
- Дайте дитині самостійність у діях і прийнятті рішень;
- Не бійтесь в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними;
- Частіше звертайтеся за порадами до педагогів та психологів.
ОСНОВНІ ПРАВИЛА ВІЛЬНОГО МОВЛЕННЯ
- При розмові м’язи шиї та плечей не напружені, плечі розпрямлені й розташовані на одному рівні;
- При час розмови слід триматися вільно, бажано дивитися на співбесідника;
- Перед початком мовлення зробіть вдих носом(не піднімаючи плечей) – і одразу ж починайте говорити на плавному видиху, не поспішаючи;
- Чітко артикулюйте звуки, голосні вимовляйте подовжено, робіть на них голосову опору;
- Приголосні вимовляйте легко, вільно, без напруження;
- У кожному слові виділяйте наголошений голосний звук, вимовляйте його голосніше і довше, ніж інші голосні;
- Перше слово фрази вимовляйте тихо, низьким голосом, трохи повільніше,ніж решту;
- Довгі речення діліть на змістові відрізки. Всі слова у відрізку і короткі речення вимовляйте, як одне довге;
- Чітко дотримуйтеся пауз у кінці речення і між його змістовими відрізками;
- Говоріть виразно, емоційно;
- Дотримуйтеся помірного темпу й ритму мовлення. Говоріть упевнено і спокійно;
- Не поспішайте з відповіддю. Спочатку обміркуйте її;
- При невдачі зупиніться, заспокойтеся і продовжуйте говорити повільніше, доки відчуєте впевненість;
- Постійно контролюйте себе: не робіть зайвих рухів руками, ногами,
головою, тулубом.
ВПЛИВ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ НА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Вчитель-логопед Мельник В.В.
Витоки здібностей дітей знаходяться на кінчиках пальців.
В. Сухомлинський
Перша іграшка дитини - її ручки та пальці. Настає час, коли мама помічає, що її малюк, якому вже 3-4 місяці, розглядає свої пальчики, руки, подовгу рухає ними, бавиться. Він пізнає навколишній світ через своє тіло. Чим більше дитина рухає пальчиками, тим краще розвиваються мозкові структури. Вважається, що ігри за участю рук та пальців сприяють гармонійному розвитку тіла, розуму, підтримують у робочому стані системи мозку.
Формування правильної вимови у дітей - це складний процес, дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати зверненне до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. В роботі з дітьми велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м’язів рук. Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Про вплив мануальних (ручних дій) на розвиток мозку було відомо ще в ІІ столітті до нашої ери в Китаї. Зв’язок рухів руки з мовленням був відмічений вченними в 1928 році. Пізніше, на основі спеціально проведених дослідів було висунуто думку про те, що рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини.
Ігри за участю рук і пальців сприяють гармонійному розвитку тіла і розуму, підтримують у належному стані мозкові системи. Східні медики встановили, що масаж великого пальця підвищує функціональну активність головного мозку, масаж вказівного пальця позитивно впливає на стан шлунку, середнього – на кишечник, безіменного – на печінку і нирки, мізинця – на серце.
Народна мудрість здавна зберігає знання про необхідність рухів пальчиків дитини. В різних культурах зустрічаються народні ігри для малюків, у яких активно задіяні руки та пальці. У Китаї з давнини поширені вправи для долонь з кам’яними і металевими кульками. Регулярні вправи з кульками поліпшують пам’ять, розумові здібності дитини, усувають її емоційну напругу, поліпшують діяльність серцево-судинної і травної систем, розвивають координацію рухів, силу і спритність рук, підтримують життєвий тонус.
Особливості розвитоку дрібної моторики рук у дітей раннього та дошкільного віку.
Раніше з немовлям багато розмовляли, тепер мама, заклопотана хатніми або іншими справами, не приділяє цьому великої уваги. І в результаті діти пізніше починають говорити, у них складнощі з вимовлянням, а в подальшому і з читанням, і навчанням в школі. Як пише швейцарський лікар-практик К.В. Симоніс в своїй книзі "Ребенок до семи лет", здатність розмовляти у дитини розвивається тільки у тому випадку, якщо з нею розмовляють, тобто якщо вона чує живу людську (не механічну - радіо чи телебачення) мову. Цей факт буде безперечним, якщо ми згадаємо, що весь розвиток дитини в перші роки життя відбувається тільки за рахунок наслідування. Якщо спостерігати за дитиною, то в перший рік дитина вся віддається слуханню, слухає інтенсивно і з усією глибиною. Потім, через якийсь час, вона починає повторювати нові, сприйняті нею звуки, слова, словосполучення, змінюючи і скорочуючи їх у відповідності із своїми можливостями. Як відзначає Райнер Пацлаф у книзі «Застывший вид», мова живе спільнотою, до якої входить не тільки слово як таке, а й все, що можна назвати музикою мови: мелодика фрази та наголос, тембр та інтонація, ритмічні структури, особливості голосу, темп - все це впливає на малюків набагато сильніше, ніж зміст сказаного. Щоб міцніло тіло, в певному ритмі мають відбуватися прийоми їжі, гра, сон, так само і "мовне тіло" дитини живе в стихії ритмічного повторення.
Розвиток руки дитини від 2 місяців до однcalque_blueого року.
Розпочинаи роботу по развитку моторки рекомендується з 2 місяців. В цьому віці віці слід використовувати слідуючі вправи:
· відтягувати пальчики малюка, ніби хочите їх витягнути; рухи мають бути дуже легкими та ніжними;
· здійснювати кругові рухи кожним пальчиком, спочатку в одну, а потом в іншу сторону.
Також дуже добре використовувати «міні-тренажери»:
- кульки;
- брязкальця;
- резинові іграшки.
В 5-6 місяців для зміцнення м’язів долоней добре використовувати вправу «Розчісування»: руки малюка по черзі піднімати вверх і повільно ними рухати вздовж голови вперед і назад.
В 6-7 місяців слід додати прокочування грецького горіха по долоні дитини (кругові рухи) протягом 3-4 хвилин.
В 8-10 місяців слід починати проводити активні вправи для пальців рук. Добре тренують рухи пальців рук всім відомі вправи, створені талантом нашої народної педагогіки: "Ладки", "Сорока - білобока", "Коза рогата".
В цьому віці рекомендується використовувати під час проведення вправ ірашики-пищики.
Вправа «Качення»
Дитині дати іграшку-пищка. Під час промовляння дорослим тексту дитина зжимає та розжимє зажату в руці іграшку каченя.
Ти, каченятко, не пищи,
Краше маму ти знайди.
Для цієї вправи можна використовувати і інші іграшки (кошеня, курча), змінюючи текст вірша.
Вправа «Кошеня»
Дитина спочатку однією рукю, а потім іншою робить расслабляючі рухи, імітуючи поглажувальні рухи.
Киця, кицінька, кицюня! -
Покликала котика ... (ім.’я дитини)
Не поспішай, постій зі мною! -
Погладжу я тебе рукою.
В 10-12 місяців слід пропонувати дитині збирати башточку за розміром кілець.
1.2. Розвиток дрібної моторики у дітей від 1 року до 3 років.
Малюку виповнився один рік. Він уже непогано володіє руками. Може взяти будь-яку іграшку (предмет) рукою, пальцями або всією долонею.
Для того, щоб рухи ручки дитини стали ще більш досконалими, надайте можливість йому маніпулюватиь з якомога більшою кількістю предметів.
c
В 1,5 – 2,5 роки дітям слід давати більш складні завдания:
– застібання гудзиків;
– зав’язування та разв’язування вузлів (добре використовувати різноманіткі шнурівки);
– переливання води із ємкості з вузьким горлом в ємкість з широким горлом.
- доставання іграшок із басейну з крупою.
Також з дітьми до 3 років слід проводити ігри з пальчиками. Українська народна культура накопичила величезну кількість забавлянок для дітей молодшого віку. Тут і утішки, і пальчикові ігри, і забавлянки з елементами масажику, лоскотання.
Наприклад: Печу, печу хлібчик
Перекладаємо ручки і кажемо:
Печу, печу хлібчик
Дітям на обідчик.
Перебираємо пальчики:
Цьому дам, цому дам, цьому дам і цьому дам...
Вказуэмо на великий пальчик:
А цьому не дам:
Він хліба не місить,
Він води не носить,
Він в печі не палить,
То я цьому й не дам...
Коли маллюку виповниться 2,5-3 роки, можна виконувати вправи без мовного супроводу: дитині пояснюють виконання того чи іншого завдання, показують дії. В цьому віці слід використовувати зображання тварин, птахів, озвучуючи їх невеличкими віршованим супроводом..
Наприклад:
(пальчики зжаті в кулачок, вказівний палець та мізинець розведені в сторони, дотина ворушить ними)
Жук летит, жук жужжить
І вусами ворушить.
Виконуючи пальчиками різноманітні вправи, дитина досягає хорошого розвитку дрібної моторики рук до кінця 3-го року життя, що має значний вллив на развиток мови та готує дітей до малювання та письма.
Основні етапи розвитку моторних навичок руки у дітей раннього віку.
· 8-12 місяців дитина бере дрібний предмет 2 пальцями (кінчик великого і вказівного пальців) .
· 8-13 місяців: дитина роз’єднує прадмети під контролем зору.
· 10-12 місяців: дитина однією рукою утримує іграшку, а іншою грається з нею.
· 10-13 місяців: дитина повторює за дорослими дії з предметами (штовхає іграшкову машинку, підносить телефонну трубку до вуха).
· 11-14 місяців: дитина намагається малювати «каракулі».
· 12-18 місяців: дитина перегортає всі зразу сторінки книги; добре тримає олівець, розгортає замотаний в папір предмет.
· 13-18 месяцев: дитина ставить кубик на кубик.
· 14-16 місяців: дитина вміє з’єднувати предмети, відкручувати кришки під контролем зору.
· 15-18 місяців: дитина збирає башточку без урахування величини кілець.
· 17-20 місяців: дитина ставить 3 кубика один на інший. Перегортає сторінки книги по одній.
· 17-24 місяця: дитина захвачує предмет, що рухається.
· 18-24 месяца: дитина опускає дрібний предмет в маленький отвір, розриває папір.
· 20-24 місяця: дитина намагається зупинити м’яч, що котиться; нанизує на мотузку великі намистини.
· 21-22 місяця: дитина переливає рідину з однієї cпосудини в іншу.
· 22-24 місяця: дитина ставить 4-6 кубиків один на інший.
1.3. Розвиток дрібної моторики у дітей від 3 до 5 років.
В цьому віці слід продовжувати виконувати з дітьми гімнастику для пальчиків . Заняття розпочинати з масажу, який діти роблять самостійно . Для самомасажу рекомендується використовувати вправи з текстами.
Наприклад:
Пальчики
Діти піднімають ліву руку долонею до себе. Правою рукою загинають пальці
Цей пальчик хоче спати. (Загинають мізинчик).
А цей лежить у ліжку. (Загинають безіменний пальчик).
А цей вже трішечки поспав. (Загинають середній пальчик).
А цей вже заснув. (Загинають вказівний пальчик).
А цей вже міцно-міцно спить. (Загинають великий пальчик).
Велике значення в цих іграх-вправах має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей даного віку. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати сприятливий емоційний настрій.
Велике значення в розвитку дрібної моторики в цьому віці має різноманітна предметна діяльність. Щоб отримати найкращий эфект, необхідно під час занять поєднувати пальчикову гімнастику із такими видами діяльності:
- застібання і розстібання ґудзиків;
- різноманітні шнурівки;
- нанизування кілець ;
- ігри з мозаікою;
- сортування різних предметів за певними параметрами;
- ігри з конструктором.
2. Методи та прийоми розвитку дрібної моторики рук у дошкільників.
Дослідженнями вченних різних країн встановлено, що рівень розумової діяльності, розвиток мови дітей знаходяться в прямій залежності від ступеня сформованості тонких рухів пальців рук. Заняття по розвитку дотику і дрібної моторики допомагають надавати позитивну дію на кору головного мозку.
Велику допомогу педагогові надають “Вправи з Монтессорі - матеріалом”, “ Пісочна терапія”, запропонована психотерапевтом, засновником аналітичної терапії Карлом Густавом Юнгом, ігрова методика англійського педіатра Маргарет Ловенфельд, роботи ігротерапевта Грабенко Т.М., Зенкевич-Евстигнеевой Т.Д. і ін.
Роботу по розвитку дрібної моторики слід проводити постійно, лише так досягається максимальний ефект від вправ.
Гімнастика для пальців поділяється на:
- пасивні вправи для пальців;
- активні вправи для пальців.
Пасивні пальчикові вправи рекомендується проводити як підготовчий етап розвитку дрібної моторики рук з дітьми, які мають низький рівень розвитку дрібної моторики. Далі слід переходити до вправ активної пальчикової гімнастики. Всі вправи слід проводити в ігровій формі. Складність їх повинна визначатися дорослим в залежності від рівня розвитку дрібної моторики рук дитини.
До пасивних пальчикових вправ відносяться:
- Масаж кистей рук.
- Вправи з пальчиками, які виконує дитині дорослий.
До активних пальчикових вправ відносяться:
- Ігри з предметами оточення.
- Ігри з дрібними іграшками.
- Шнурівки.
- Пальчикові вправи без мовного супроводу.
- Пальчикові вправи з мовними текстами.
- Пальчикові ігри інсценівки.
- Пальчиковий театр.
- Тіньовий пальчиковий театр.
Пальчикову гімнастику слід розпочинати з найпростіших вправ та зі знайомства дітей із своїми пальчиками – з їхніми назвами, призначенням. Комплекси пальчикової гімнастики та окремі її елементи слід вводити до фізкультхвилинок та фізпауз, перед малюванням, ліпленням, аплікацією та конструюванням. Практикують пальчикові вправи і в індивідуальній роботі з дітьми, які того потребують.
2.1. Масаж кистей рук.
Масаж кистей рук – це пасивна гімнастика для пальчиків. Щоденний масаж кистей рук: м’які масажні рухи та розминання кожного пальчика, долоні, зовнішньої сторони кисті, а також предпліччя. Це дуже корисне і приємне заняття, яке активізує мовні центри мозку. Особливо важливо приділяти багато уваги масажу, якщо у дитини є відставання в мовному розвитку. Він дає чудові результати. Масаж не повинен викликати у дитини неприємних відчуттів. Можна сказати дитині, що зараз ми пограємося ручками.
Доцільно використовувати такі прийоми масажу:
- погладжування;
- легке розтирання;
- вібрація.
Масажні рухи слід виконувати від кінчиків пальців до зап’ястка.
Погладжування:
- Кистю без напруження з випрямленими та зімкнутими пальцями, що знаходяться в одній площині, виконують рухи в різних напрямках (вздовж, поперечно, кругоподібно, спіралевидно).
- З прогладжування розпочинають та прогладжуванням закінчують сеанс масажу.
- Погладжування проводять повільно, плавно.
Розтирання:
- Виконується кінцями флангів декількох пальців.
- Сила натискання більша ніж під час прогладжування.
- Рука не ковзає по шкірі, а зрушує її.
- Розтирання має бути легким.
Вібрація:
- Нанесення один за другим ударів кінчиками напівзігнутих пальців.
Методика проведення:
1.Проводити однією рукою, а іншою фіксувати кінцівку дитини.
2.Тривалість масажу 3-5 хвилин.
3.Проводити масаж слід щоденно або через день 10-12 сеансів.
4.Повторювати через 10-30 днів.
Під час проведення масажу можна включати приємну, спокійну класичну музику.
Під час масажу можливе використання і різноманітних масажерів :
- шишки,
- жолуді,
- масажні кульки,
- круп’яні басейни.
Спеціальні тренажеридля кисті
2.2. Вправи з пальчиками.
Методика проведення:
- Пасивні рухи виконуються дорослими з великою амплітудою рухів.
- Не допускаються неприємні відчуття у дитини.
- Проводяться в повільному темпі.
- 2.=rsquo;яч, що котиться; нанизує на мотузку великі намистини.× Необхідно лагідно звертатися до дитини, не викликаючи негативних емоцій.
Вправа 1.
- Рука дитини лежить на столі.
- Дорослий фіксує її в зап’ясті однією рукою.
- Іншою рукою дорослий піднімає вгору до максимального положення по черзі кожен палець.
Вправа 2.
- Рука дитини лежить на столі долонею вгору.
- Дорослий притримує її однією рукою.
- Іншою рукою дорослий по черзі згинає пальці дитини.
Вправа 3.
- Рука дитини зігнута в ліктевому суглобі, лікоть спирається на стіл.
- Дорослий фіксує її в зап’ясті однією рукою.
- Вільною рукою дорослий виконує почергові кругові рухи пальців руки дитини.
2.3. Ігри з предметами з оточення.
Нас оточує безліч предметів, яі допомагають розвивати дрібну моторику рук.
Огляніться навколо себе і вам стануть у пригоді :
- різноманітні крупи,
- ґудзики;
- решітка для мийки,
- пельменниця,
- пробки від пластикових пляшок,
- прищепки,
- мотузки,
- горіхи та шишки,
- намисто,
- сірники,
- тісто,
- та багато інших предметів, які ви знайтете у своїй оселі .
Методика проведення ігор:
- Відшукайте предмети в оточені, запропонуйте їх дитині.
- Розгляньте з дитиною предмети, розкажіть як ними можна погратися.
- Покажіть спосіб виконання завдання.
- Запропонуйте дитині погратися.
Зразки ігрових завдань:
- «Художники». Візьміть яскраву тацю. Тонким рівномірним шаром розсипте по ній дрібну крупу. Запропонуйте дитині провести лінію – «доріжку», намалювати щось ще – «парканчик», «дощик», «хвилі», тощо.
- «Ґудзикова мозаїка». Підберіть ґудзики різного розміру і кольору. Запропонуйте дитині викласти малюнок – спочатку за зразком, потім самостійно – «квіточка», «метелик», «сніговик», тощо.
- «Крокують наші пальчики». Візьміть решітку для мийки. Запропонуйте дитині вказівним і середнім пальцями, як ніжками,прокрокувати по клітинках. «Ходити» можна спочатку однією рукою, потім іншою, потім двома руками разом.
- «Бджілки». Візьміть пельменницю. Поясніть дитині, що її поверхня схожа на бджолині соти. Запропонуйте зробити з вказівного і середнього пальчиків бджілку, що літає над сотами та опускається в них.
- «Місимо тісто». Насипте в миску гороху або квасолі. Запропонуйте дитині опустити руки в миску і зобразити, що вона місить тісто.
- «Попилюшка». Змішайте разом різні предмети (горох і квасоля, великі і маленькі ґудзики, сині та червоні пробки з пластикових пляшок). Запропонуйте дитині розкласти предмети за певною ознакою.
- «Лижники». Дві пробки від пластикових пляшок покладіть на столі різьбою доверху. Це – «лижі». Запропонуйте дитині вказівний і середній палець вставити в них, як ноги, рухатися на лижах.
Ми їдемо на лижах, ми летимо з гори,
Ми любимо забави холодної зими.
2.4. Ігри з дрібними іграшками. Шнурівки.
В наш час в мережі торгівлі дитячими іграшками з’явилося досить багато різноманітних ігор та іграшок, які сприяють розумовому розвитку дітей та розвивають їх дрібну моторику. Ці іграшки досить яскаві і тому є цікавими для дітей. Їх можна викоритовувати під час організації роботи по розвитку дрібної моторики у дошкільників.
Методика організації ігор:
- Запропонуйте іграшку дитині.
- Розгляньте її з дитиною , розкажіть як нею можна погратися.
- Покажіть спосіб виконання завдання.
- Запропонуйте дитині погратися.
Зразки ігрових завдань:
- Складання мотрійок та башточок.
- Конструювання із кубиків будиночків, башточок і т.д., спочатку за зразком, потім по пам'яті і довільно.
- Розбирання і збирання розбірних іграшок (мотрійок, пірамідок, чашечок, кубиків).
- Складання предметних розрізних картинок. Спочатку даються картинки, розрізані на 2 частини, потім на 3 і на 4.Спочатку складають за зразком, далі-по пам'яті.
- Складання із паличок, сірників геометричних фігур, зображень, букв.
- Обведення контурів предметних зображень.
- Розмальовування контурних зображень предметів кольоровими олівцями.
- Вирізування кольорових смужок, фігурок по контурам.
- Намотування ниток на катушку, клубок.
- Розстібання гудзиків, зашнуровування.
- Робота з пластиліном(скочування кульок, жгутиків, розплющування кульок, жгутиків у пляцики, самостійна творчість дітей.)
- Робота з мозаїкою.
2.5. Пальчикові вправи без мовного супроводу.
Методика проведення:
- Пропонується виконувати до пальчикових ігор, які поєднуються з мовленням.
- Однак це не означає, що вони проводяться в повному мовчанні.
- Всі положення пальців слід пояснити малюку.
- Після того як дитина навчиться виконувати всі рухи , можна придумувати невеличкі діалоги, зображуючи героїв за допомогою рук.
Зразки ігрових завдань:
“Пальчики вітаються”
а) однією рукою: кінчиком великого пальця правої руки почергово торкатися кожного пальця цієї ж руки (те ж саме – лівою рукою);
б) двома руками: тримаючи долоні вертикально одну навпроти одної, почергово (починаючи з мізинців і закінчуючи великими пальцями) з’єднувати й розводити пальці, промовляючи слова “Добрий день
«Зайчик»
- Вказівний і середній пальці випрямлені.
- Інші пальці зігнуті в кулачок.
«Коза рогата»
- Вказівний палець і мізинець випрямлені.
- Великий палець – на зігнутих безіменному та середньому.
«Людина»
- Вказівний і середній палець «бігають» по столу.
Слоненя»
- Середній палець виставлений вперед.
- Вказівний та безіменний пальці «йдуть» по столу.
- Великий палець лежить на мізинці.
«Їжачок»
- Руки з’єднані в замок.
- Пальці однієї руки та великий палець іншої вирівняти.
“Стиснемо-розтиснемо”: ритмічно стискати пальці в кулак і розстискати.
“Молоточок”: вказівним пальцем однієї руки стукати по долоні другої.
“Молоточки”: одним стиснутим кулачком стукати по другому кулачку.
“Бігунець”: “Бігти” по столу, пересуваючи вказівний та середній пальці.
“Млинок”: поставивши один кулачок над другим, роботи ними обома коло оберти.
“Потрусимо долонями”: потрусити обома долонями – спершу сильніше, потім слабше.
“Хвилі”: роботи хвилеподібні руки руками перед грудьми – з одного боку в інший.
“Січемо капусту”: ребром однієї долоні бити по розгорнутій другій долоні.
“Перемо білизну”: терти одним кулачком по другому (пальцями).
“Падає сніг”: робити плавні синхронні руки обома руками згори донизу.
“Кінь біжить”: почерго dir= p= p= id= 8.= name= 10-15= p= 6.= .=calque_blueвого стукати по столу чотирма пальцями руки (крім великого).
“Гра на фортепіано”: довільно імітувати пальцями обох рук гру на цьому музичному інструменті.
&ldqu 4-5=× 5-6=fs_16o;Слон іде”: виставивши вперед вказівний палець (хобот), переступати чотирма пальцями по столу.
“Дзеркало”: притиснувши пальці один до одного, вертикально тримати долоню (або обидві) внутрішнім боком перед очима.
“Барабанщик”: двома пальцями обох рук (вказівними або середніми) “Барабанити” в повітрі або по столу.
“Пташки дзьобають зернята”: зігнутим вказівним пальцем однієї руки стукати по столу (або по підлозі).
Коза і козенята
Висунути вказівий палець і мізинчик лівої руки; ті ж рухи виконуються пальцями правої руки; ті ж рухи виконуються пальцями обох рук.
Окуляри
Утворити два кільця великим і вказівним пальцем обох рука потім з'єднати їх.
Двоє розмовляють
Обидві руки зігнуті в кулачок, великі пальці піднімаються в гору, то наближаються/то віддаляються.
Стіл
Ліва рука зігнута в кулачок, а права лежить на ній горизонтально.
Пташка п'є водичку
Пальці лівої руки зігнуті в кулачок, вказівннй палець лівої руки опускається в отвір.
Дах
Кінчики пальців правої і лівої руки з'єднуються, долоні в нахиленому положенні.
Гніздечко
Долоні з'єднуються біля мізинчиків, пальці обох рук злегка зігнуті.
Квітка
Долоні знаходяться у вертикальному положенні, нижня частина долоней притискується одна до одної, пальці розкриті і злегка округлені.
Равлик
Права рука лежить на столі долонею донизу, вказівний і середній палень витягуються вперед, інші пальці згинаються.
Човник
Долоні притиснуті одна до одної, зверху злегка розкриваються.
Сонячне проміння
Руки схрещуються перед грудами, пальці розставлені.
Ялинка
Долоні притискуються тильною стороною одна до одної, пальці схрещуються,
2.6. Пальчикові вправи з мовним супроводом.
Методика проведення:
- Прочитати дитині віршик з виконанням рухів.
- Запитати про кого вірш, які рухи виконував дорослий пальчиками.
- Запропонувати дитині розказати віршик разом з дорослим, виконуючи рухи.
- Запропонувати дитині самостійно погритися з пальчиками.
Зразки ігрових завдань:
Українські народні забавлянки з вправами для ручок та пальчиків.
Печу, печу хлібчик
Перекладаємо ручки і кажемо:
Печу, печу хлібчик
Дітям на обідчик.
Перебираємо пальчики:
Цьому дам, цому дам, цьому дам і цьому дам...
Вказуэмо на великий пальчик:
А цьому не дам:
Він хліба не місить,
Він води не носить,
Він в печі не палить,
То я цьому й не дам...
Ладі-Ладусі
- Ладі-ладусі,
- А де були?
- В бабусі.
- А що їли?
- Кашку.
- А що пили?
- Бражку!
- А що на закуску?
- Хліб та капустку.
- Гай, гай на бабину хату
Калачі їсти!
- Ладоньки, ладусі,
Ой, ладусі, ладки,
А де були?
- У бабусі.
- А що їли?
- Оладки
З медом,
З молочком,
Із вареннячком.
- А на закуску?
- Хліб та капустку.
- Гей, гей на бабину хату
Калачі їсти!
Наш хлопчик
Оцей пальчик - наш дідусь,
Оцей пальчик - баба,
Оцей пальчик - наш татусь,
Оцей пальчик - мама,
Оцей пальчик - хлопчик наш,
А зовуть його....!
Пальчику
Пальчику, пальчику,
Де ти бував?
Пальчику, пальчику,
Що ти чував?
- З меньшеньким братом
Я кашу варив,
Із безіменним
Я кашу поїв,
Із середульшим
У лісі гуляв,
А із найбільшим
Пісню співав.
Сорока-Ворона
Сорока-Ворона
На припічку сиділа,
Діткам кашку варила.
Ополоничком мішала,
Своїх діток годувала:
- Цьому дам, цьому дам,
Цьому дам і цьому дам,
А цьому не дам,
Бо цей буцман
Дров не носив,
Діжі не місив,
Хати не топив,
Діток гулять не водив -
Справжній лежень.
Вправи з віршованими текстами.
Родина
Перший пальчик - наш дiдycь,
Другий пальчик - то бабуся,
Третій пальчик - наш татусь,
А четвертий - то матуся,
А мізинчик - наш малюк,
Biн сховався тут.
(Показуємо на пальчик та кажемо: „перший пальчик...", i продовжуємо гру, загинаючи кожен пальчик).
Мізинчик
Задрімав мізинчик трішки,
Безіменний - стриб у ліжко,
А середній там лежить,
Вказівний давно вже спить.
Вранці вci вони схопились враз -
В дитсадочок бігти час.
(По черзі загинаємо пальчики до долоні. Потім великим пальцем торкаємося всіх інших - „будимо". Розкриваємо всі пальці „враз").
На роботу
Старший встав - не лінувався.
Вказівний за ним піднявся -
Розбудив сусід його.
Той - свого, а той свого.
Встали вчасно вci брати -
На роботу треба йти.
(Стиснути пальчики в кулачок. По черзі розгинати їх, починаючи з великого. А зі словами: „Встали вчасно вci..." широко розставати nальцi).
Доброго ранку
Доброго ранку, сонце привітне!
Доброго ранку, небо блакитне!
Доброго ранку, у небі пташки!
Доброго ранку тобі i мeнi!
(Пальцями правої руки по черзі „вітатися" з пальцями лівої руки, торкаючись один до одного кінчиками).
Спечем хлібчик
Спечем, спечем хлібчик
Дітям на обiдчик.
Найбільшому - хліб місити,
А тобі - воду носити,
А тобі - в печі палити,
А тобі - дрова рубати,
А малому - замітати.
Тільки хліба напекли - танцювати почали.
Це робота не легка - витинати гопака.
(Розгинаємо пальчики, починаючи з великого. Імітуємо пальчиками танок).
Пташенята в гнiздi
Полетіла пташка-мати
Малюкам жуків шукати.
А малята не літають -
Із гніздечка виглядають.
(Bci пальці правої руки обхопити долонею. Утворити „гніздо". Коли ворушити пальцями правої руки, створюється враження, що у „гнiздi" живі пташенята).
Kвіткa
Сяє сонечко привітне -
Kвіткa з пуп‘янки розквітне.
(Пучки пальців обох рук зімкнути. Долоньки трішки круглясті, схожі на пуп‘янок. Нижні частини долонь притиснути одну до одної, а пальці широко розставити по колу i трохи вигнути. Утворюється велика квіткa, що розпустилася).
Хрущ
Я - малий веселий хрущ.
Мене знає кожен кущ.
Маю я красиві вуса
І нічого не боюся.
(Стиснути кулачок. Вказівний палець i мізинець розвести в рiзнi боки („вуса"). Ворушити вусами).
Квіточка
Під снігом квiточка росте,
Красу на землю принесе,
Промінчик доторкнеться
І квітка усміхнеться.
(Показати руками шар снігу. Пoтiм утворити руками квітку й торкнутися до її пелюсток, показуючи „промінчик". Далі квітка потроху розкриває пелюстки).
Віяло
В літню спеку віяло
Вітерцем повіяло.
3 нами вітерець погрався -
І у віяло сховався.
(Зображати руками віяло. Потім пальчики ховаються в кулачок).
Пальчикові ігри – інсценівки.
Коли діти засвоюють вільне виконання пальчикових фігурок, їхню діяльність слід ускладнити розігруванням коротеньких сценок, інсценівок, переказом невеличких оповідань. В ході цих ігор у дитини активізується дрібна моторика рук і психічні процеси. Відтак формуються спритність, уміння володіти своїми пальцями, зосереджувати увагу на одному виді діяльності.
Наприклад:
“Зайчик”
На землі сніжок лежить, (планові рухи руками, розвести їх над “землею”)
Зайчик по сніжку біжить.
(Пальчикова фігурка, “зайчик”)
Мерзнуть вушка,
(Згинати й розгинати пальці – “Вушка”)
Мерзнуть лапки,
(Ворушити всіма пальцями, згинаючи і розгинаючи їх).
Бо без валянців
(Утворити немовби дві “мисочки” долонями)
Та шапки. Ой!
(Двома долонями зобразити над головою шапку: однойменні пальці обох рук торкаються один одного; розводячи лікті, розвести притиснуті пальці, округлити фігуру й піднести над головою).
“Зайчика злякались”
Ми ходили по гриби,
(Переступати двома пальцями по столу; “Гриб” – накрити кулачок опуклою долонею).
Зайчика злякають (“Зайчик”)
“Поховались за дуби”
(“Дерево” – дві долоні, виставлені пальцями вгору, поставити навхрест).
Розгубили всі гриби
(“Гриб” і “Кошик” – з’єднати дві опуклі долоні).
Потім засміялись – (усміхнутися)
Зайчика злякались!
(“Зайчик”; показати на нього вказівним пальцем другої руки).
”Їжачок”
Їжачок – хитрячок.
(“Їжачок – з’єднати долоні разом з пальцями вгору);
Голочки гостренькі,
(великі пальці – на себе, решту перекреслити й поворушити ними).
Ось Грибки під дубком (“Дерево)
Він збира маленькі (“Гриби”)
“Коники”
По гладенькому столі
(“Коник” чотирма пальцями (крім великого) стукати по столу.
Пальчики стукочуть.
(Стукати голосніше)
То не пальчики, ні-ні –
Коники цокочуть
(Стукати ритмічно, цокаючи язиком).
Цок-цок-цок, цок-цок-цок,
За місток.
(“Місток” – поставити руки (паличкою” одна на одну)
За млинок
(“Млинок” – крутити кулачками один над одним)
Цок-цок-цок, цок-цок-цок, (“Коник”).
В чисте поле, за лісок (“Дерево”)
Цок-цок-цок, цок-цок-цок, (“Коник”)
Потім знову в дитсадок.
(“Дах” на головою).
“Квіточки”.
На галявині зростають
Квіточки маленьку
(“Квіточка” – долоні разом, пальці розставити, крім мізинців та великих, - вони торкаються одне одного)
Є рожеві, є червоні,
Жовті та біленькі.
Корінцями із землі (“Коріння – як “дерево”, але руки опустити донизу).
П’ють вони водичку,
А нап’ються – підростуть,
(Квітка”, при підростуть,
(“Квітка”, при цьому стати навшпиньки)
Стануть іще вищі.
“Котик”
Котик пухнастий,
(“Котик” – із кулачка відставити
великий палець та мізинчик).
Вушка маленькі
(Поворушити відставленими пальцями).
Лапки м’якенькі.
(Скласти пальці в кулачок).
Кігті гостренькі,
(Зігнути пальці і поворушити ними).
“Гуси-гусенята”
Гуси-гусенята на ніжки
(“Гуси” (обома руками): показати на ноги.
Одягли червоні панчішки.
І пішли рядком до корита
(“Йдуть” поряд)
Свіжої водиці попити.
(Нахиляються та підіймають “голівки”).
2.7. Ігри з іграшками пальчикового театру.
У іграх пальчикового театру використовуються ляльки-напальники, виконані з різних матеріалів. Починаючи гру, необхідно розмовляти з дітьми про отримувані відчуття.
Наприклад, надягаючи на пальчики ляльку, виконану з тканини, промовляємо: “Я відчуваю шорстку, теплу поверхню. А що відчуваєш ти?”
Подібні вправи слід повторювати постійно, використовуючи ляльки-напальники, виконані з різних матеріалів (папір, шерсть, шкіра, пластмаса, гума, тканина, хутро і т.п.). Хай дитина постійно описує свої відчуття. Здібність до диференціації тактільних відчуттів - важлива пізнавальна функція. Корисно розрізняти предмети (ігрові пристосування, матеріали) на дотик, порівнювати відчуття від зіткнення. Вправи можна проводити як із закритими, так і з відкритими очима.
Основні принципи організації пальчикових ігор
з використанням ляльок - напальників.
- Створення природного стимулюючого середовища, де дитина проявляє творчу активність.
- “Пожвавлення” пальчиків шляхом використання ляльок - напальників.
- Визначення ролей і способів входження в ролі.
- Програвання різних завдань, ігрових ситуацій.
Реалізація цих принципів дозволяє сформувати позитивну мотивацію до занять, зацікавленість дітей в іграх, бажання продовжувати ігри в домашніх умовах.
Матеріал для ігор.
1. Ляльки - напальники, виконані з різних матеріалів: шерсті, тканини, шкіри, паперу, воску, пластиліну, пластмасових кришечок, гумових рукавичок і т.і.
2. Предмети для оформлення ігрового місця:
- різні споруди з конструктора, пластиліну, тіста, глини;
- машини різних видів;
- іграшкові рослини (дерева, кущі, квіти);
- тварини (домашні і дикі);
- предмети, що імітують спортивні снаряди (м'ячі, колоди, стійкі для стрибків і т.і.).
Проведення гри.
Підготовку і проведення гри можна умовно розділити на чотири основні етапи:
Етап 1. Введення в ігрове середовище.
Створення певних умов для правильного відношення дитини до гри. Мотивація. Установка на активну участь.
Етап 2. Знайомство з грою і її героями.
Гру слід пояснювати стисло і точно, безпосередньо перед її початком. У пояснення входить назва гри, розповідь про її зміст і пояснення правил, розміщення “граючих” пальчиків, пояснення значення ігрових аксесуарів і т.і.
Сюди ж входить устаткування ігрового майданчика (столу). Це може бути забудова простору, заселення його різними персонажами. Майданчик можна обладнати як спортивну для проведення пальчикових ігор-змагань. На цьому етапі проводить розподіл ролей (якщо це необхідно), вибір “одягу” для пальчикових героїв.
Етап 3. Ігрова ситуація.
За змістом ігрові ситуації можуть бути різній спрямованості:
- пальчикова гімнастика;
- ролева гра;
- гра, у вигляді спортивних змагань;
- уявлення, що театралізується, а також експериментальна робота по обстеженню якого-небудь предмету.
Наприклад, гра – «Спортивне змагання».
Пальчики обох рук одягнені в “бутци”, як м'яч можна використовувати намистину, пластмасову кульку або кульку з тканини. На столі обладнано спортивне поле, по якому бігатимуть пальчики. Діти грають в парі, намагаючись забити м'яч у ворота суперника.
Діти, дотримуючи правила гри, можуть самостійно вибирати лінію поведінки в грі. Педагоги, зберігаючи нормативну схему гри, стимулює творчість дітей, підтримують динаміку гри. Але при цьому педагог повинен постійно стежити за тим, щоб педагогічна мета гри була досягнута. Це найбільш важливо на заняттях коректувальної спрямованості.
Етап 4. Вихід з ігрового середовища.
Гра повинна бути результативною. Необхідно підведення підсумків, обговорення результатів, заохочення. Важливо зберегти у дітей задоволення від гри.
Під час ігор можна вирішити і проблему масажу пальчиків.
Частіше пальчики служать основою для ляльки, але можуть виконувати і роль “ніжок”. При цьому на пальчики надягають “черевички” або “чобітки”, також виконані з різних матеріалів. Підошва у такого “взуття” може бути подвійною, де вільний простір заповнюється різними матеріалами (крупа, яєчна шкаралупа, дрібні камінчики, пластмасові трубочки або колечка, губка і т.і.).
Дитина при грі проводить тиснуті рухи на “підошву” і, граючи, активно масажує пальчики.
Зразки пальчикових театрів:
Прикладом простих інсценівок можуть бути народні забавлянки: “Сорока ворона”, “Ладки-ладусі”, “Наш хлопчик”, “Пальчик-пальчик”.
Ведмедик.
Впав ведмедик на підлогу,
Відірвали йому ногу...
(Рука в рукавичці “Лежить”, а ведмедик – на вказівному пальці.
Похитати головою).
Все одно він най-найкращий,
Не віддам його нізащо!
(Вільною рукою погладити ведмедика по голові, підняти його).
Українську народну пісеньку “Два півники” можуть показати кілька дітей: одна дитина озвучуватиме двох півників; друга – двох курочок; третя – козу та цапа; четверта – татуся та матусю; п’ята – вовчика – Сірячка.
Так, нехитру за змістом та виконання казку “Курочка Ряба” діти дуже люблять. На рукавичці на великому пальці “вмощується” яйце., на вказівному – Дід, на середньому – Баба, а далі – Курочка Ряба та Мишка. Руки такі: під час розповіді почергово виставляються вказівний, середній та безіменний пальці, а мізинець зігнутий. Потім великого пальці по черзі, торкаються вказівний та середній (“б’ють”), а далі – за текстом.
2.8. Театр рукавичок.
Хоча рукавичковий театр дітям засвоїти важче, ніж простий пальчиковий, однак він викликає більше емоцій, виглядає естетичніше, та й персонажі в ньому реальніші. Водночас слід незабувати продовжувати працювати над виразним промовлянням текстів різних творів.
Вправа “Їжачок”. На вказівний палець, великий та середній – одягається рукавичка-їжачок.
Пропонуємо поворушити цими пальцями, зігнути, розігнути їх, порухати ними у різні боки – “Їжачок ожив”, “Їжачок нахилився”, “Їжачок хитає головою”.
Вправи: “Їжачок” плескає в долоні”, “Їжачок радіє”, “Їжачок умивається”. Далі – вводяться тексти –пісні, забавлянки, загадки, вірші, казки.
І останнім етапом роботи з пальчиками є “Чарівна” рукавичка.
Для цього потрібні рукавички з п’ятьма пальчиками, далі і без пальчиків.
Наприклад: “Казковий ліс” – це пальці – дерева у різноколірних рукавичках; “Зачарований коник” – синя в цяточку рукавичка; “Вовк-невдаха” – червоний у смужку, його здалеку видно у лісі всім звірятам.
Завдання для одного виконавця, які можна використати в роботі: “Жабенятко”.
“Скаче” плаче жабенятко:
Змерзли в нього ноженята,
Де б йому в ріці
Та й знайти штанці –
Тепленькі, зелененькі,
В цяточку?
(Рука постійно рухається,
доповнюючи текст)
Такі ігри та вправи є чи не найкориснішими. За їх допомогою можна розв’язувати майже всі проблеми педпроцесу. Для вихователів – це засоби, і методи, і прийоми, і посібники, і помічники. Для дітей – це розвиток дрібної моторики рук, мовного та інтелектуального розвитку.
Лялькові театри( є окремі ляльки і цілі театри)
2.9. Пальчиковий тіньовий театр.
Пальчикові картинки.
Їх слід вводити, коли дитячі пальчики після вправляння стають рухливішими, гнучкішими. Пальчикова картинка (фігурка) – це відтворення за допомогою пальців образів якихось предметів, тварин. Розповідаючи дітям казку “Коза Дереза” пропоную умовно зобразити пальчиками головного персонажа.
Цей процес можна узагальнити одним словом “Покажи”.
Картинки фігурки використовуються як елементи загальної пальчикової гімнастики і як складові частини занять та розваг. Вправляння у створенні пальчикових картинок є підготовкою до залучення дітей до гри в театрі тіней.
Театр тіней – це чудова гра, яка дає можливість не лише удосконалювати дрібну моторику рук, але й розвивати мовлення дитини, її творчі здібності. Цікавий він тим, що для нього не потрібно ніякого спеціального обладнання, крім рук, джерела світла та фантазії. Самим цікавим в театрі тіней є те, що можна погратися з дитиною спонтанно, без ніякої підготовки.
Методика проведення:
- Дорослий показує і пояснює як показати силует того чи іншого героя.
- Пропонує дитині виконати завдання.
- Щоб було цікавіше, необхідно добирати віршовані тексти до створюваних силуетів.
- Обігравання створеного силуету.
3. Методика проведення спеціальних занять по розвитку дрібної моторики.
Основні напрямки роботи на заняттях:
- массаж кистей рук і пальців, використання різноманітних масажерів (масажні м’ячики, валики, “їжачки”, “малички”, насіння, крупи);
- пальчикова гімнастика(театр на руці, тіньовий театр, ігри з пальцями);
- робота з папером (складання, обривання, вирізування, викладання візерунків).
- робота з олівцем (обведення , штрихування, розфарбовування, виконання графічних завдань, малювання).
- і 2-3= name=Дорослий показує і пояснює як показати силует того чи іншого героя.гри із дрібними предметами (кісточки, намистинки, камінчики, гудзики, скрепки, сірники, дрібні іграшки);
- работа з трафаретами;
- ігри з піском;
- дидактичні ігри і завдання спрямовані на розвиток дрібної моторики:
- шнурівка;
- застібання і розстібання ґудзиків, замків;
- зав’язування бантиків;
- ігри з нитками (намотування клубків, викладання візерунків, вишивання, плетіння);
- ігри в “сухому басейні”, наповненому м’ячиками різної величини або кольоровими кришками:
- знаходження предметів,
- відгадування предмета із закритими очима на дотик.
Ці завдання можуть використовувати як логопеди так і вихователі на різних видах занять.
Вимоги до проведення пальчикових ігор:
1. З метою підвищення ефективності впливу під час виконання різних вправ необхідно задіювати всі пальці реки.
2. З метою підвищення коефіцієнту корисної дії вправи мають бути об’єднані так, щоб чергувалося зжимання, розжимання та розслаблення кисті; використовувалися ізольовані рухо кожного пальця.
3. Подбір вправ з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей.
4. Наявність пізнавального змісту у текстах дор вправ
Міжзубна вимова звуків (консультація для батьків)
Вчитель-логопед:Слебік І. Л.
Ваша дитина під час вимови звуків [с], [з], [ц], [ш], [ж], [ч], [щ] ставить язик між зубами та прикушує його? Для того, щоб усунути цей недолік, необхідно провести декілька занять з дитиною.
Тривалість заняття – 20 хвилин. Працювати необхідно перед дзеркалом, щоб дитина могла бачити розташування язика в роті.
Передусім поясніть дитині, що при правильній вимові всіх звуків української мови язик ніколи не виходить за межі зубів, а знаходиться тільки у роті. Тому необхідно стиснути зуби, губи розтягнути в посмішку, щоб було легше стежити у дзеркалі за положенням язика в роті.
1–й день
1. Ізольоване вимовляння звуків [с], [з], [ц], [ш], [ж], [ч], [щ]. Час виконання - 2хв.
2. Звуки у складах (10 разів):
са – со – су – си ас – ос – ес – ис – іс
со – су – са си ус – юс – яс – єс
су – со – си – са ис – ес – ус – яс
со – су – са – си ас – ос – ис – ус
2–й день – 5–й день
1. Звуки [с], [з], [ц], [ш], [ж], [ч], [щ] у словах.
Відкрити словник української мови. Дорослий читає, а дитина повторює слова, які починаються звуками [с], [з], [ц], [ш], [ж], [ч], [щ].
6–й день – 10–й день
1. Звуки [с], [з], [ц], [ш], [ж], [ч], [щ] у реченнях.
Читати невеликі книжки для дітей, тексти яких насичені цими звуками. Вивчати напам’ять вірші та скоромовки.
11–й день – 14–й день
1. Звуки [с], [з], [ц], [ш], [ж], [ч], [щ] у текстах, переказах.
Читати невеликі оповідання та переказувати їх.
15 – й день
1. Звуки [с], [з], [ц], [ш], [ж], [ч], [щ] у самостійному мовленні.
В останній день дзеркало забирають. Дитині треба пояснити, що раніше дзеркало допомагало їй. За допомогою дзеркала було видно, чи правильно язик розміщувався в роті, чи не опинився між зубами. З цього дня дитина самостійно, без допомоги дорослого повинна спостерігати за язиком.
Регулярні заняття закінчились. Але язик дитини ще не звик до нового розміщення. Тому у спілкуванні необхідно стежити за язиком, нагадувати дитині про те, що вона повинна розмовляти ніби крізь зуби, не розтискаючи їх.
Тільки через 2 – 3 місяці постійних тренувань можна побачити результати, коли дитина буде розмовляти, розкриваючи рот (розтискаючи зуби), а язик при цьому буде залишатися у роті.
Скоромовки
· У Соні і Сані в сітях сом з вусами.
· Спить старий сердитий сом, сому сниться сьомий сон.
· В ямі не спиться вусатому сому. Сому вусатому сумно самому.
· Ми носили воду в ситі, та дерева не политі.
Воду в ситі не носити, саду ситом не полити.
· У Зіни в корзині – бузина.
· Всім подобається це куце цуценя.
· У кільця нема кінця.
· На шафі – шапка, у шафі – шубка.
· Тишком – нишком вийшла мишка із нори.
· В шкряботушки ніс і вушка догори.
· Шиє Люба, вишиває,
Шубку ляльці дошиває.
Шапку. Шарф і шаровари
Шити мама помагає.
· Біжить стежина поміж ожини. І вже у Жені ожини жменя.
Жовте жито жук жував і з Женею жартував.
Жартом – жартом – і у Жені жвавий жук живе у жмені.
· У чотирьох черепах чотири черепашеняти.
· Хочеш їсти калачі – не сиди на печі.
· Не вчи вченого їсти хліба печеного.
· Щиглику, Щиглику.
Що мені робити,
щоби річку перейти,
щоби не втопитись?
Щиглик весело співає:
«Ще не знаю, ще не знаю!»
ЗАНЯТТЯ
/span2.
